Учім матчасть
Сергій Онуфрійович виявився людиною з гумором. Посміявся добре і він, і його дружина, і дехто зі знайомих. Все ж не обійшлось без докору. Зокрема, мої підозри про те, що дівчині морочити голову не гарно, виявились небезпідставними. А зважаючи на те, що я перекладач, зло скорше навіть в іншому. Дівчина в асьці — то категорія тимчасова; у справжнього кошерного канонічного перекладача індєйца джєдая вільний від роботи час має йти не на спілкування з ніжними створіннями, а на вивчення нових слів новими мовами (і старих слів мовами старими)! Порад людини, що знає (і котрій я ледь не розбив серце) варто дослухатись, тому сьогодні ділюсь тим, що надибав для здійснення рекомендованого.
Отож, ми шукаємо, як нам зручно оформити процес вивчення компактних об’ємів учбового матеріалу. Не обов’язково слів. Якщо хочеш вивчити назви всіх столиць світу, назви всіх валют, атомні маси усіх елементів, повну дискографію групи «Блєстящіє» з назвою всіх пісень, цей метод підходить. Тобто, для слів також підходить — дискографією і масами все не обмежується. Йдеться про фігню, що гарно називається ангійською flash cards. Українською назва більш описова — карточки для запам’ятовування. Такі собі «карточки», на одному боці яких один факт, а на іншому — відповідний йому інший: слово/переклад, країна/столиця, елемент/маса тощо.
Шукав щось таке, де вже є готові картки, і чим можна користуватись за робочим місцем і в офлайні, і що було б по можливості міжплатформенним.
Поки знайшов дві справді пристойних:
Anki (зроблено на Qt4)
Величезна база карток з різними мовами, включаючи східні. Завантажувати нові картки можна прямо з програми. Можна створювати свою колекцію карток, зберігати їх на сервері, синхронізуючи між комп’ютерами і картки, і свій поступ у засвоєнні матеріалу. Можна оцінити свої відповіді, це впливає на частоту повторів. Є імпорт з інших форматів.

Mnemosyne (зроблено на Qt3)
Трішки простіша за першу, скачувати бази треба із сайта і потім окремо в програмі відкривати, але є така зручна річ, як категорії карток (наприклад, у базовому наборі з якоїсь мови може бути категорія «меблі», «вітання», «частини тіла» тощо). Синхронізації з сервером теж нема, а щодо процесу вивчення, то дуже, дуже схожа на першу.

Шукаю можливість із мінімумом зусиль мати ті самі картки на папері, в телефоні і на компі. Про результати пошуків згодом. Поради вітаються! Цікавим міцної пам’яті.
П.С. Друзі-християни, що полюбляють вивчати напам’ять біблійні вірші з посиланнями — беріть у свій арсенал!
мультипротокольне
Є у мене гарна знайома, Ольга, онлайновий друг, стосунки на дроті — по ICQ (тобто, через джабер-транспорт, а спілкування відбувається реально через GTalk). Гарні людяні стосунки. Останнім часом спілкуємось чомусь більше, але мені — людині, що легко прив’язується до людей, ще й з неочікуванно зміненим сімейним станом, якось важко зберігати дружній баланс — така особливість нервової системи.
Ще є у мене не дуже близький знайомий, дядечко під 60, Сергій Онуфрійович. Колись випадково перетнулись шляхи по перекладацькій роботі, він ніби як перекладач ще старої школи. Цікавий чоловік, іноді листуємось. А коли буває на дроті, то трапляється, що перекинемось парою слів «наживо» — він на Yahoo (вигульки мені йдуть теж через транспорт і теж на GTalk).
Ну, крім цих двох ще є купка знайомих у ростері (списку контактів), і здебільшого гарні всі люди, але з цими двома зведення контактів до купи викинуло злий жарт.
Після порції дружньої розмови з Ольгою, як “Olga has signed off” вирішив навздогін їй е-мильнути. Адресу взнав ось-ось, пишу: «Якось незручно про це говорити, зрозумій мене правильно. Ми просто друзі, та останнім часом наші стосунки якось не туди йдуть. Я самотній молодий чоловік, і такий розвиток ніби природній…» і т.д. Коротенький лист про гальмування. Ну хай з мого боку перебір, а все ж. Зранку переглядаю на жмейлі пошту — від Ольги жодної відповіді. Дивлюсь у відправлених — лист якоїсь холєри пішов до Сергія Онуфрійовича. Перечитую ще раз — жодного дієслова у жіночому роді чи натяку на те, що звертаюсь до жінки. Попав! Автозаповнення адрес! Недбале ведення адресної книги, коли імена людей не за всіма адресами проставлені! Співпадання адрес всього у три букви, ну і однаковий домен! На вибачення Сергій Онуфрійович досі не відповів…
груднева порція
Грудень вирує життям, люди готуються до свят. Мене не обминув теж, поділюсь декількома грудневими радощами.
Хто з якоїсь нікому незрозумілої причини не знає, повідомляю — я стараюсь бути якісним цікавим татом, що проводить з дітьми багато часу. Життя постійно цьому чинить перепони, зокрема у вигляді бажання зі сторони моїх найкращих у світі нащадків усе нових видів спільної діяльності.
Похвалюсь нашою художньою творчістю у ролі скульпторів. Техніка десь чесно підглянута у того, хто підглянув раніш за мене, але шукати посилання ліньки і мало часу, тому лиш результати:
- Пробний левик, схожий на собачку чи невідомого звіря́
- Далі готували сніговика у школу на конкурс новорічної (совдеповий термін, бо ж тра’ «різдвяної») іграшки.

Зовсім неочікувано стався подарунок від Христі в Жовтих Окулярах.

Величезно-ледь-не-різдвяно-приємний сюрприз, реально забу́стив настрій до кінця тижня (так здається станом на середу).

Це ж крутєйша круть — мати чашку за мільярдом своїх псевдо українською та есперанто, і ще з урлякою свого блогу. Певно, буду писати регулярніше — виправдатись забутою адресою не вийде.
Одним з найприємніших моментів, зв’язаних з подарунком, було влаштуванння сеансу випєндрьожу перед колегами. Дякую, Христинко, за подарунок, за повні кишені приємних відчуттів, за нагоду потішити власне Еґо. Колегам дякую за достойну реакцію. Без вас сеанс не був би настільки втішним. Перед малечею, наприклад, повипендрюватись не вдалось.
Хельга (10): «Тоже мне. Папе подарили чашку с буковками разными и пластилиновыми зернышками кофе. И зачем помногу раз одно и то же слово писать, и так ведь понятно?» Матіас (5): «Засем я тойка с табой на посьту хадий? Так даеко хадить, а чяска без кайтинок»
антихак з клавіатурними розкладками
Працюю де доведеться. В офісі буваю рідко – відповісти на питання, забрати матеріали для роботи, випити з колєґами бридкої кави…
На робочій машині у офісі (а потім і на нетбукові) зробив колись зручну штуку — перемикання розкладок на CapsLock. (Традиційна функція клавіші тепер під Shift+CapsLock). Зручно до жуті — перемикання одним мізинцем, не відводячи пальців з базової позиції.

Реальний лайфхак, і кому цікаво, реалізація у кінці допису.
Антихак починається на інших машинах — нетбук мій досі в ремонті. А на інших машинах скрізь звична Shift+Alt/Shift+Ctrl. Тепер перемикнути розкладку — це кожен раз міні-стрес. І найгірше, що коли попадаєш у звичні обставини з рідним КапсЛоком, пальці тиснуть на дві дурні службові клавіші вже за звичкою. І виходить, що кожного разу декілька слів набираються СТРАШЕННО ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ, f,j yt d nsq hjprkflws (або не в тій розкладці).
І ще один хак-антихак — це використання машинописної розкладки. Справжні текстові ґіки, для яких швидкість має значення, знають про всі вигоди набору основних розділових знаків вказівними пальцями без Shift. Але коли сідаєш за чужу машину, і замість ком і крапок у тебе шістки і сімки — це дуже дратує. Так, знаю, що нормальне населення нашої планети страшенно дратується, коли замість їхніх ком вилазить велике ЙО, якщо їм деколи випадає сісти за “канонічну” машину. Проте для них це просто роздратування, а я себе сам антихакнув…
Реалізувати можна через xorg.conf (чи нині це робиться церез правила для HAL), але тоді це загальносистемне налаштування для всіх. Якщо ж хочеться тільки для свого користувача, то є команда setxkbmap.
У моєму випадку все виглядає так (там ще задіяний третій рівень і композ-послідовності):
setxkbmap -rules xorg -model pc104 -layout "us,ru,ua" -variant ",typewriter,unicode" -option "grp:caps_toggle,grp_led:caps,lv3:ralt_switch,compose:rctrl"
Автоматизується додаванням до автозапуску у тому DE, що використовується.
ქუჩებში ერთხელ
ქუჩებში ერთხელ
ნაცნობა ქართან მე მოვიდავარ
სურნელი თვეების ის სიხარულ შენი
ასე ნაცნობი თავ რა ვარ ფერი
ნუთუ სალ რაც არ ქარის
შენი ლურჯი თვალები
არაფერს თავი შულედი
ერთხელ რომ აჩენ ვხვდებოდი
ისევ და ისევ
მე იუტი ვარის ერთად
ნაცნობი ქარი
მაცილებს მთხოვ
ისევ და ისევ
მე ვფიქრობ შენზე
და შენი თვეების ოკეანიზე
ნინო ქათამაძე
Пропущений день
Понеділок, 9 листопада, вже майже збіг, а я тільки щойно усвідомив, як багато пропущено нагод привітати навколишніх. Виявляється, день видався багатий на знаменні події. Але краще пізно, ніж рано ніколи, тому поїхали:
- Усіх українців та українофілів вітаю з Днем української писемності. Усім україномовним блогерам (вкупі з ЗеленКавою) до привітання приєдную побажання чистоти мови та грамотності у дописах.
- Усіх своїх безпосередніх колег (хоч вони і «сєктанти», ги-ги) вітаю з професійним днем християнських просвітників — днем пам’яті преподобного Нестора Літописця, їхнього (просвітників) покровителя. Побажаю лиш тісніше триматись Бога, що сам є досконалим Світлом, і від Нього мати чистий розум.

- Небайдужих до занепаду совєцької системи та розгулу демократії у світі вітаю з початком руйнування Берлінського муру.
- Мешканців Донецька вітаю з річницею перейменування міста (колишня назва — Сталіне).
- Мешканців Франківська так само вітаю з річницею перейменування міста (хоч стара назва мені особисто подобається більше) .
- Людей доброї волі вітаю з міжнародним днем проти фашизму, расизму та антисемітизму. Фашистам, расистам та антисемітам висловлюю співчуття та протест з даної нагоди.
- Усіх споживачів вітаю з міжнародним днем якості. Відтак бажаю, щоб усе, що походить від вас, було якісним.
- Якщо серед читачів раптом є любителі східної екзотики, то їх вітаю з Дівалі.

- Хардкорних любителів східної екзотики вітаю з Днем незалежності Камбоджі.
- Несторів, Андріїв, Капітолін, Еротіїд та Марків вітаю з іменинами.
А що день вже закінчився майже і привітання вийдуть запізними, так що мало хто ще встигне їх сьогодні отримати, то всім бажаю щасливого й успішного вівторка та міцного здоров’я навіть на фоні передвиборної епідемії грипу.
P.S. У коментах зчинився холіварчик, тому усі холіварні коменти підчищено, холівар перенесено сюди. Подальші холіварні коменти будуть знищені.
радості, обломи, кінець робочого тижня
дивна якась видалась п’ятниця. здох “вінт” (ssd) у моєму нетбукові. реальний облом. тепер інтернет тільки за столом, а не у ліжку чи на кухні. ну і щось треба буде робити.
на вулиці потеплішало, зранку гарний туман — це таки приємно, тобто радість.
домовився зустрітись з дочкиним вчителем музики, взяти вправи на час карантину. а вчителів не пускають в школу… знов облом, хоч і менш образливий.
знайшов ноти для ксилофона в онлайні — це приємно. переважно за гроші — це облом. все ж знайшов дві п’єски безкоштовно. скачав midi, скачав pdf, гарно роздрукував — принесу додому. мені радісно, проте хельга вважатиме то обломом точно.
забув забрати з принтера, зрозумів вже вдома… хельга раділа, а обломався, відповідно, я.
братова дружина вислала рекомендоване меню (аби не боліла голова, що б таке приготувати) — це дуже приємно. крім того, ось натрапив на кулінарну книгу холостяка (варте уваги лиш через перелік страв, для досвідченого кулінара нічого нового чи цікавого). ну теж ніби приємно. але треба готувати. щодня. і що тут скажеш?
подзвонив товариш, переказав мені гроші по moneygram. це радість. прийшов у банк “львів” — стався облом. білява пані запросила сісти, довго-довго махала руками над комп’ютером, дзвонила подружкам-колєжанкам спитати явки-паролі, а потім заявила, що доведеться трошечки почекати. після усіх попердніх обломов і взагалі через мій мєрзкій характєр то було якраз саме трошечки більше, ніж я бажав стерпіти. взнав ім’я, написав скаргу начальнику, що відповідає за персонал. мені радість, а облом цього разу вже білявій пані на кінець робочого тижня.
через дорогу у іншому банку усе зробили за три хвилини. без одного і другого (тобто радостей/обломів). просто зробили і все.
відправив обіцяний подарунок — реально приємно.
повідомив адресата, нежданно “вживу” (gtalk) поспілкувався з оптимістичною львів’янкою — знов приємно. жоднісінького облому.
купив фаршу — завтра буде лазанья. робочому тижню це достойний кінець.
усім гарних вихідних.
антихак стосунків…
ну от, дурний я. самотньо мені і боляче. запросив ніби друга пройтись разом увечері. друга-дівчину. лише як товариша (казав я собі), аби побути не вдома.
дурна затія. і не дуже чесна. 14 років пройшли так, що поряд було моє кохання. любив її, віддавав їй любов. а тут не стало — і боляче. і хочеться затулити рану чимось, хочеться, щоб поряд був хтось, щоб було звично. хотілось того десь глибше, ніж у свідомості, за болем не реєструвалось у розумінні.
“дівчина-ніби-друг” згодилась зустрітись. у переддень зустрічі було навіть приємно — бо чекання чогось. а потім виявилось, що бідненька “ніби-друг” — то геть близько не моя мариночка (surprise!!!). не чекав я й не думав, що під час простої прогулянки вечірнім містом буду порівнювати…
прийшов додому розбитий, роздертий ледь не гірше, ніж до того. дівчину ні за що злякав.
от така вийшла лажа…
п.с. потім віршик народився, але він, після усвідомлення, виявився неправдивим. так само можна було б написати гарним усміхненим обличчям на бігбордах вздовж дороги.
п.п.с. справедливості ради треба зазначити, що у милої дівчини-ніби-друга об’єктивно чарівні очі, — це незаперечний факт…
Зимова гарнітура
Дзвонив брат. Вже вкотре за сьогодні. То добре, що він дзвонить. Дзвонять й інші. Теж багато. Так легше. Проте вдома багато справ, а телефонної гарнітури у мене нема.
Ділюсь невеличким, доволі quick-n-dirty, чи радше, quick-n-hot хаком, як звільнити руки для довгої бесіди. Усе у фоті, за всі художні приколи вибачайте, я зовсім від цього діла далекий.
Коментарі (1)
Коментарі (9)
Коментарі (6)












