«Стоп!» — скажете ви. І цілком слушно. Ага, нотатка якраз про подкасти.

Довідка (для тих, кому, раптом, треба)

Подкаст — це плід чиєїсь аудіо- чи відеотворчості, що з певною періодичністю виставляється у інтернеті і повідомляє про вихід нових випусків через RSS. Більше на Вікіпедії.

Натрапити на ці RSS’и можна випадково, наприклад, десь на сайті радіостанцій, а можна на спеціальних шляхетних сайтах (подкаст-терміналах), де подкастери публікують свій мотлох. Україномовних знаю два: podcaster.org.ua та C-Pod. З російськомовних багато всього є на PodFM.ru та Russian Podcasting.

Слідкувати за оновленнями можна практично будь-яким RSS-читачем. Проте тут цілком може виникнути

Проблема

От у мене. Є NoName™ mp3-програвач з чудової Народної республіки. Є купка назбираних подкаст-RSS’ів. Треба програма, що буде їх скачувати, сортувати, заливати на програвач, видаляти старі випуски тощо, не вимагаючи від мене зайвих рухів. Варіантів море: перелік ось, ось та ось.

Рецепт

Яблучний

Найпростішим було б iTunes + iPod (iPhone). Ще, правда, потрібна OSX або Інша®™ операційна система. Одак iTunes не сприймає поробку експлуатованих китайських дітей за справжній пристрій, а про придбання iPod якось поки не йшлось. Ну і ще у мене нема ні OSX, ні Іншої®™.

Домашній

Знадобиться gPodder.

Він вміє працювати зі звичайними програвачами-флешками, з пристроями, що працюють по MTP, з iPod, а ще посилати файли через Bluetooth. Крім того, з нього можна редагувати плейлист на пристрої, якщо програвач це підтримує, видаляти файли з програвача, автоматично видаляти старі випуски подкастів з комп’ютера. Кожен з підписаних каналів може в індивідуальному порядку бути заблоковоний від автоматичного оновления та автоматичного видалення старих епізодів. Дуже класна можливість — виконання якоїсь команди по завершенню скачування (окремого епізоду і усіх нових епізодів). Так, наприклад, можна автоматично обробляти файли, щоб вони грали швидше, чи змінити їхні теґи, чи відіслати усім друзям повідомлення по пошті (;

Класна функція — онлайн-синхронізація списку подкастів між декількома машинами (за бажанням).  Серед стандартних для більшості RSS програм — імпорт та експорт OPML (список підписаних каналів). Експортується усе, при імпорті можна вибрати, що саме. Є можливість знайти нові подкасти, вказавши url з OPML. У gPodder’а є свій такий онлайновий перелік, але можна вказати якийсь сторонній, наприклад Подкасти BBC.

Програма сама не вміє програвати файли (проте можна вказати, яким програвачем грати), не вміє сортувати подкасти по категоріях (але можна давати підписаним каналам які-завгодно імена, а отже  і сортувати), не вміє конвертувати у інші формати (все одно переважна маса подкастів у mp3 і не дуже багато плеєрів уміють грати ogg), і напевно, не вміє вона ще чогось. Але те, що вона покликана робити, робить добре.

Правовірні користувачі беруть програму із репозиторіїв:
apt-get install gpodder
Решті залишається інсталяційний файл із сайту розробника.

В наступних серіях

Хочу поділитися своїми підбірками подкастів на різні теми. За якийсь час по різних місцях назбиралось цікавинок, багато з яких не входять до переліку на спеціалізованих подкаст-сайтах чи у загальнодоступних OPML. Час роздавати. Дочекайтесь, слідкуйте, постараюсь порадувати…

P.S. Дещо з того, що слухала бабця, зійшло з середніх хвиль, деякі україномовні служби іноземних станцій позакривались, совєцькі глушилки ефір не псують. А бабуся зі своїм транзистором живе, навіть без подкастів.

Власне, сама тема особливої нотатки не потребує, бо подібного барахла купа: tilda, yakuake, yeahconsole тощо. Нотатка про те, як у те чорне віконце запхнути усі інші термінали, що грішним ділом запускаються по ходу роботи.

Проблема

Ну бо сидиш працюєш, твоє приховане термінальне віконце гріє своєю невидимою присутністю душу, місця у таскбарі (смужці запущених задач) не займає, при Alt+Tab не показується, — одним словом, веде себе чемно, на очі без потреби не вилазить. Аж тут раптом вкрай щось треба запустити у терміналі, і на тобі! — нове вікно, шмат таскбару захоплено, якийсь непотрібний неспокій на душі, все тобі муляє. І найгірше, що є звичка забирати термінальне вікно з очей зручною комбінацією клавіш. От тільки комбінація пов’язана не з усіма вікнами, а з твоїм чемненьким, і тому її натискання робить не очікуване („зникни з очей, непрошена чорна гидото!“), а рівно навпаки (поряд з чорною гидотою з’являється чорне і слухняне „квейкове“ віконечко).

Єдиною програмою з розряду емуляторів терміналу, що вміє замість нового вікна відкривати закладки у вже запущеному (подібно до сучасних браузерів), виявився roxterm. Як зробити будь-який термінал «квейковим“, підгледів тут. Трішки роботи напилком, і маю елегантне рішення — усе, що запускається у терміналі, запускається у новій вкладці чемного схованого віконця.

Ось скромне намагання показати, як працює:

Рецепт

Частина перша — усі термінали запускаються у нових вкладках у одному вікні:

1. Встановити roxterm
   apt-get install roxterm
2. Зробити скриптик, який би запускав roxterm у новій закладці з усіма переданими йому параметрами. Текст такий:
   

    #!/bin/bash
    ARGS="$@"
    EXEC="/usr/bin/roxterm"
    $EXEC --tab $ARGS
   

3. Зберегти скриптик під зручною назвою у зручному місці, дати право на виконання (якщо зручне місце десь поза домашньою текою, то треба su/sudo). У мене він /usr/local/bin/roxtab.
4. Додати /usr/local/bin/roxtab у перелік альтернатив для x-terminal-emulator і вибрати його, як альтернативу:
   # update-alternatives --install /usr/bin/x-terminal-emulator x-terminal-emulator /usr/local/bin/roxtab 25
   (переостанній параметр — це повний шлях до того скрипта, який додаємо, останній — пріоритет)
   # update-alternatives --config x-terminal-emulator
   (і далі вибрати /usr/local/bin/roxtab зі списку)
5. У своєму стільничному середовищі вказати, що у якості емулятора термінала має бути x-terminal-emulator (у різних DE робиться по-різному, проте зазвичай знаходиться серед налаштувань DE, у мене в xfce4-settings-manager)

Частина друга — зробити підготований у першій частині термінал „квейковим“.

Задля „квейкості“ можна використати вищевказане рішення, або трохи підправлене, як подано нижче:

1. Встановити xdotool
   # apt-get install xdotool
2. Створити скрипт з таким вмістом:
   

    #!/bin/sh
    PID=`pidof roxterm`
    if [ `pidof roxterm` ] ; then
    export TermWID=`xdotool search --all -pid $PID -name "@"`
    export ActiveWindow=`xdotool getwindowfocus`
    if [ "$ActiveWindow" = "$TermWID" ] ; then
    xdotool windowminimize $TermWID
    else
    xdotool windowactivate $TermWID
    fi
    else
    roxtab
    fi
    

   Зберегти його десь у $PATH. У мене він ~/bin/quaketerm.
   Власне, скрипт перевіряє, чи уже запущено термінал, і коли так, то чи є його вікно активним, а відтак або запускає, або активує чи ховає.

3. Назначити клавіші для виклику скрипта. Це можна зробити або засобами стільничного середовища (у мене на XFCE xfce4-keyboard-settings, вкладка Application Shortcuts), або незалежно від середовища за допомогою xbindkeys.
4. Забрати декорації вікна та кнопку/іконку на таскбарі. Для цього поставити devilspie (і за бажанням GUI до нього — gdevilspie)
   # apt-get install devilspie gdevilspie
   Створити файл ~/.devilspie/terminal.ds з таким вмістом:
   

    ( if
    ( begin
    ( is ( window_class ) "ROXTerm" )
    ( is ( application_name ) "ROXTerm" )
    )
    ( begin
    ( undecorate )
    ( focus )
    ( skip_pager )
    ( skip_tasklist )
    ( stick )
    ( geometry "1000x500+140+0" )
    ( println "match" )
    )
    )
    

   Запустити devilspie (або перезавантажитись/перелогінитись)

5. (Необов’язково) налаштувати зовнішній вигляд терміналу на свій смак.

— Мені треба вийти, — каже Матя, наш молодший, — я повернусь і одразу доїм.
Ну треба, то треба, це зрозуміло.
— Тільки, будь ласка, швидше, будемо діставати подарунки! — гукаю навздогін йому я, переймаючись не стільки подарунками, скільки пізньою годиною і необхідністю зранку вставати, бо ж перший день 2012-го випав на неділю, і зранку ми йдемо до церкви.

Тут відчиняються двері і у кімнату входить хлопака у паперовій шапці, на якій гарно наклеєно «Пошта».

— Почтальйон Духовкін. Ви Іванцов? Вам заказноє. Вот здесь распішитєсь, вот тут, напротів вашей фамілії.

Виявилось, що форма, в якій треба було розписатись, була майже справжня, з купою прізвищ і підписів!

Нам прийшов лист-поздоровлення із святковим завданням на пошук подарунків.

Листоноша пішов, за хвилину повернувся син:
— А що це у вас? Де мій торт? А ви чому не доїдаєте? Був поштальйон? Коли?
Я навіть уявлення не мав, що мій розумний хлопець здатен ще й на спритне акторство!

А далі йшла варіація на безпрограшно цікаву тему — пошук подарунка за допомогою серії підказок. В листі схема кімнати, підказки зазначені на схемі.

Щоправда, і тут дітлахи зробили суттєве покращення — підказки були не зайвим мотлохом, а матеріалом, з якого привітання треба було доробити самому.

Крім того, сценарій мав елементи трилера з використанням мобільного зв’язку.

Кінцевий результат пошуків — листівка-привітання, зроблена «наживо» руками самого отримувача,

плюс ще гарна аплікація під ялинку із двох сніговиків, що везуть на санях мішок із чимось дуже цінним.

І вже після цього було закінчено торт і перейдено до захованих під ялинкою подарунків. А поки ми всі, затамувавши подих, розгортали святкові обгортки у Діди Морози, стараючись відгадати, що ж там під ними, я тихо пишався своїми найкращими дітьми у світі, не бажаючи нічого аналізувати і ні про що мріяти…

Як виявилось, стандарт ISO9660, яким описується файлова система на таких носіях, навіть з новими уточненнями і розширеннями не дуже заохочує подібну щирість і красномовність у творчому процесі файлойменування, про що мені й було повідомлено декількома програмами для виготовлення підставок.

Спроба прикинутись шлангом Простий спосіб вирішити проблему не пройшов, бо стандарт той, мовляв, невідомо коли, ким і для кого писаний, а файли на болванки пишуть всі і всякі, і зовсім не зрозуміло, чому не можна записати і ці.

Зрештою, за наявності в системі genisoimage та growisofs все вирішилось простим створенням образу ISO із потрібної мені теки разом з усіма файлами/підтеками, з порушенням певних норм, і подальшим записом такого образу на круглий блискучий непотріб.

Створення образу:
genisoimage -J -R -joliet-long -input-charset UTF-8 -V "Disk_Label" -o iso_image.iso -r directory/to/put/into/the/image

Запис образу на диск:
growisofs -dvd-compat -Z /dev/dvdrw=iso_image.iso

Власне, проблема, напевно, не варта жодної уваги, бо подібні ситуації трапляються рідко, а у інших більш вмілих товаріщєй є досконаліші інструменти, але про всяк випадок нотатку залишу.

• Виявляється, що для обслуговування космонавтів банки м. Вінниці відкривають спеціалізовані відділення. Ось доказ:

• Тут люблять і шанують давніх героїв:
  
• Активно використовують «зелений» транспорт:
  
• Люблять і шанують усяку мову, вишукуючи наймилозвучніші слова для використання у комерційних цілях:

  

  Тут доречно привести шмат бесіди, підслуханої в електричці між Козятином та Вінницею. Розмова записана у блокнотик одразу, тому можна сподіватись на низький рівень спотворень:
  «Так, дівулєньки, купляємо — щаз розкажу, шо в мене є: Нуга кльова, йомайо, нірвана шоколадна… Ви шо хочте? Йомайо тоже добреньке, ну як хочте Гулівєра, то добре… Так, з вас 6,25 і гривня сємісят. Значить, два додаєм, а потом трицать копієк заберем. Шість двацать пять і два ­— це сім двацать пять, вісім двацать пять, і трицать копієк забрати… А насередині з тими копійками!!! З вас вісім гривень ровно. Ладно, я побігла в слєдующий вагон. Канфет нема, щаз мене разтріляют.»
• У Вінниці вражає кількість нових церков — здебільшого Православних®™ © МП. А от у центрі міста статуя жінки на колоні чомусь не Діва Марія, як у Рівному, а якась вітряна жінка в черевиках. А про що це говорить, точному формулюванню якось важко піддається.

  

  І все ж, своє місто я люблю. Отак от…

Сам текст скрипта ось:

#!/bin/sh
ALL_POSSIBLE_PLAYERS="audacious deadbeef qmmp xmms vlc rhythmbox banshee exile gmplayer playitslowly exfalso xine gxine smplayer clementine"
ALL_POSSIBLE_PLAYERS="`echo $ALL_POSSIBLE_PLAYERS|tr " " "\n"|sort|tr "\n" " "`"

AVAILABLE_PLAYERS=`which $ALL_POSSIBLE_PLAYERS`

for EACH in $AVAILABLE_PLAYERS
do PROGRAMS="$PROGRAMS `basename $EACH`"
done

for EACH in $PROGRAMS
do
ZENITY_LIST="$ZENITY_LIST `echo '""' $EACH`"
done

PLAYER=`zenity --list --title="Audio Player Selection" \
--text "Program to play your files with" --radiolist \
--window-icon="/usr/share/icons/Tango/scalable/actions/player_play.svg" \
--column="Select" --column="Player" $ZENITY_LIST`

if [ $? -eq "1" ]; then
zenity --error --title="Oops" --text="Canceled" --timeout=1 \
#--window-icon="/usr/share/icons/Tango/32x32/actions/process-stop.png"
exit 0
fi
if [ -z $1 ]; then
zenity --error --title="Oops" --text="Nothing to play" --timeout=1 \
#--window-icon="/usr/share/icons/Tango/scalable/actions/view-refresh.svg"
exit 0
fi
if [ -z `which $PLAYER` ]; then
zenity --error --title="Oops" --text="Player not found. Select another one" --timeout=1 ; player_select "$@"
else
$PLAYER "$@"
fi

У мене він збережений у ~/bin/player_select
Контекстне меню реалізовано через Custom Actions у Thunar (XFCE):

У рядку, де вказано, що має виконуватись, записано “/full/path/to/player_select %F” (не буквально — треба вказати повний шлях до скрипта, і без лапок). Якщо раптом комусь знадобиться, але серед переліку нема потрібного програвача, то все вирішується просто додаванням його назви у другому рядочку скрипта в ALL_POSSIBLE_PLAYERS

Отаке.

Update:

Знайдено ще приклад на вуличці, що дотикається до Соборної в районі Театральної площі (здається, Полуботка)

…сиджу в мікроавтобусі, їдемо селом у Київській області. Водій — пастор декількох християнських громад у навколишніх селях — в значній мірі за допомогою жестів і з величезним запалом добірним суржиком розповідає про низьку духовність і прочій алкоголізм жителів села. У машині я ніби задля того, щоб перекладати. Добре, перекладаю, коли серед жестів з’являється хоч би два зв’язанних слова. Аж от раптом мова пішла про телезалежність населення.

«У ніх тєлєвізар работає 24 часа в суткє. Захажу до нєйо в хату, а в нєйо тєлєвізар на кухні. На міня вона пачті ноль вніманія — адной нагой тєлєвізар смотріт, а другой нагой міня прівєцтвує».

…перекласти не вийшло, сміх вдалось стримати лише через хвилин із десять.

Вирішилось так:

• У Audacious є плугін, який дозволяє виконувати довільну команду при зміні трека, передаючи їй деякі змінні
• Є пакет libnotify-bin, в якому є програмка notify-send
• Є рудиментарні навички BASH-програмування, щоб це все діло скаламутити в одне готове рішення — скриптик, який буде виконутись при зміні трека і видавати мені гарний вигульк з картинкою.

Оце рішення, власне, і є суттю нотатки, ним і ділюсь:

Скрипт приймає від програвача назву файла, закодовану у urlencode, розкодовує її у нормальний вигляд, переходить у теку, де лежить трек, і шукає там картинки у jpeg, бере першу, що знайшлась і показує у вигульку. Якщо картинок нема, то у вигульку показується іконка програвача.

 #!/bin/bash
urldecode(){
  echo "$@" | sed 's/^.*$/'"`echo "$@" | sed 'y/+/ /; s/%/\\\\x/g; s/\//\\\\\//g'`"'/'
}

TMPFILE=`echo "$1" |  sed 's_file://__' |sed 's_\&_*_g'|sed 's_\/_"slash"_g'`
FILE=`urldecode $TMPFILE|sed 's_*_\&_g'| sed 's_"slash"_\/_g'`
DIR="`dirname "$FILE"`"
cd "$DIR"
JPG="`find -iname "*.jp*g" 2>/dev/null|head -1`"
if [ -z `echo $JPG` ]; then 
ICON=audacious
else
cp "$JPG" /tmp
JPG=/tmp/`basename "$JPG"`
mv $JPG /tmp/icon.jpg
JPG=/tmp/icon.jpg
ICON="$JPG"
fi
if [ $3 ] && [ $3 -ge 1000 ]
	then 
	TIMEOUT=$3
	else 
	TIMEOUT=3000
fi
notify-send -i "$ICON" "$2" -t $TIMEOUT
if [ -e /tmp/icon.jpg ]; then 
rm /tmp/icon.jpg
fi
exit 0
 

• Це збережено у скрипт десь у $PATH (у мене ~/bin/asd)
• У налаштуваннях плугінів Audacious задіяти Song Change, а у ньому на зміну трека вказати
  

  ~/bin/asd “%f” “%s” 3000

  (замінивши ~/bin/asd на те, як названо скрипт, а 3000 замінивши на своє число мілісекунд показу вигулька)

Полягає він ось. Для герметичної ізоляції себе у робочому середовищі, куди не проникали б стороні звуки, включаючи «Тато, а коли ми будемо вечеряти?» потрібна музичка. Нова, невислухана, така, яку слухати не огидно, але не виникає бажання вислуховувати. Мов туман над містом. Або саме місто, тільки коли між ним і мною нема окулярів. І без текстів.

Знайшов, ділюсь.
http://www.downtempo.org/

Власне, там читати майже нічого, там клацати треба і відкривати посилання у програвачах.

Діти, так і не докликавшись тата, у відчаї заснуть голодними. Гарантовано.

Я не втримався.
Та й як було втриматись — у мене ж є термос. По дорозі додому подзвонив дітям, сказав терміново вдягатись, одночасно поставивши повний чайник на вогонь. Зайшов в магазин, купив печива, що чимось нагадує chocolate chips, вдома швидко склав у пакет ковдру, паперові стакани, куплене печиво у зручній упаковці, серветки, — і термос. Із запашним трав’яним чаєм, що був заварений завбачливо підготовленим окропом. Діти, звісно, нічого не розуміли. Час бо в ліжко, а зовсім не на вулицю. Але на вулиці зайві питання відпали. На вулиці треба ліпити сніжки і жбурляти їх у вікна сусідам, треба струшувати з дерев лавини на старшу сестру, треба молодшого братика збивати з ніг у холодний пух. І з подивом чекати, коли і де тобі у паперовий стакан наллють чаю, і гадати собі підсвідомо, що сталося з татом.

У Рівному є район, що зветься Північним. У цьому районі ми живемо останні два роки. Бетонний і мало чим примітний. Хіба що довжелезними покрученими дев’ятиповерхівками. І ще великими горбами. Звідси, якщо знайти гарну галявину, де краєвид не закривають будинки, буває видно все місто. А коли випадає на такій галявині опинитись під час заходу сонця, то годі навіть намагатись стримати сльози — драматизм кольорів тебе однаково здолає. Таких галявинок я знаю декілька, на одній з них є стародавні Римські руїни дитячого майданчика, і видно звідти, навіть коли сніг, дуже далеко. І ото серед старих бетонних блоків на вовняній тканій ковдрі ми влаштували півгодини щастя.

Тепер обидва гарно сплять, а я таки радий, що у мене є термос… І чим не життєвий хак?

Відсутність потрібних звуків підштовхнула до чергового лайфхаку. Є тирнетрі, є аудіосистема з колонками біля вікна, є бажання весни. Швидкий пошук дав з півдесятка високоякісних записів весняних дощів, їх стягнуто, пропечено диски і залито на флеш-програвач (щоб віртуальна весна була скрізь, не тільки вдома). Чудово. От тільки працюється під них погано — під хлюпання хочеться ніжити щоки на подушці, а не заглядати крізь окуляри в монітор. Ну не біда, для роботи є всяке інше, під дощ будемо спати.

Прокидаюсь о сьомій будити Хельгу в школу, готувати сніданок, варити собі каву. Прокидаюсь з гарним весняним настроєм. За вікном тихенько накрапає, день буде чудовим. Зараз відгорну штори, гляну на сірий мокрий асфальт, веселкові потоки бензину і мастил біля магазину під вікном, на фіолетових бомжів, що біля того магазину чекають здати впольовані за ніч пляшки, на зеленувато-коричневі бруньки і березові китиці кольору пакувального паперу…

А на вулиці усе монохромне! Асфальт не спостерігається, на місці веселок неапетитні чорні плями, бомжі свій депресивно-фіолетовий виморозили у банальний і нецікавий сірий, і не ті пішли нині пляшки — на морозі чомусь менше п’ють. Виявляється, знову хакнув лиш себе — хлюпання весну не наблизило, а створило одні якісь неусвідомлені сподівання. Хоч гарно виспався…

Далі власне нотатка по ходу, протокол приборкання, щоб не забути, якщо раптом від обурення нетбук знову здохне, чи якщо я усе ж знайду час налаштувати собі десктоп. Нотатка буде нецікава тим, у кого свідомість спотворена Windows.

Отож,
Маємо:

• Debian GNU/Linux Squeeze
• XFCE 4.6.1
• xfce4-xkb-plugin 0.5.3.2-1
• xorg 1:7.4+4

Суть проблеми: Налаштовуємо плугін (аплетик панелі) на використання потрібних розкладок і способи перемикання між ними (і композитна клавіша, кому цікаво). Система без xorg.conf, додаткових конфігурацій для HAL стосовно клавітури нема. При під’єднанні зовнішньої клави всі налаштування аплета (чи що було налаштовано через setxkbmap) десь діваються, задіюється лише одна розкладка EN_US, додатові опції відключаються.

Вирішення: Недовгий пошук привів до того, що це діло керується файлом /etc/default/keyboard (якщо є). Тобто реально керується правилом HAL у файлі /usr/share/hal/fdi/policy/10osvendor/debian-x11-keymap.fdi, який читає /etc/default/console-setup, а той вже читає /etc/default/keyboard
У мене ось так:

XKBMODEL=”pc104″
XKBLAYOUT=”us,ru,ua”
XKBVARIANT=”,typewriter,unicode”
XKBOPTIONS=”grp:caps_toggle,grp_led:caps,lv3:ralt_switch,compose:rctrl”

Далі перезавантажити машину або перезапустити HAL:

su -c /etc/init.d/hal restart

Всі інші способи (наприклад, створення свого правила для HAL чи редагування готового) слід вважати на Debian некошерними і шкідливими для карми.