Служба Божа у греко-католицькому храмі закінчується у 12:30. Звідси (а це практично поряд з органним залом) до Будинку просвіти (біля облради) десь, певно, хвилин 10 пішки. Або 15 маршруткою. Тобто, що так, що інак, — встигаю я до закінчення баптистського зібрання (проводиться у актовій залі того Будинку), і тому підемо з дружиною додому разом (ну то й що з того, що ходимо до різних церков?).

Labarum

Поки йшов, подумав ось що. Християнський світогляд — то чи не найкращий життєвий хак. По-перше, це точно хак, бо дотримання його — то процес хакінґу.  Далі, він приносить у життя відчуття балансу, дає можливість бачити світ у правильній (чи хоча б адекватній) перспективі, відсіює неважливе, і ще купа всього такого аж-жах-якого-позитивного. Звичайно, не автоматично все те стається, а вимагає від людини сміливості і рішучості триматись світоглядної позиції. Проте саме життя згідно з таким баченням гарантовано здатне привести до гармонії з собою, з іншими, зі світом. І з Вищим.

Так що всім рекомендую триматись християнських цінностей і дивитись на світ з християнських позицій. (Нє, тут ще не крапка)

Проте дивитись на світ із позицій однієї конфесії — то навмисне позбавляти себе розмаїття і фарб у духовній царині. А ще то точна дорога до втрати життєвої гармонії і набуття зайвих гімароїв. Гарантований антихак!

То не стосується конфесійної приналежності кожної окремої людини. Конфесій  ціла діжа, ще й з відерцем. А про єдину  мірку, аби виміряти відповідність істинності, так досі і не домовились, навіть найближчі і найспокійніші.  Міряєш отак — оці стали найкошернішими, примірявся з іншого боку — вже їм нєзачот. Для мене в оцінці конфесій одне важливіше, для тебе — щось зовсім інше. Так що антихак — то не конфесійна приналежність, а конфесійна тупорилість короткозорість.

Усім успішного життєвого хакінґу на наступний тиждень!

Advertisements