крок, останніх півкроку зроблено, і моя любов з господом…

не розумію, чому і навіщо. дванадцять спільних років видались однією миттю. вона подарувала мені дві чарівні перлини, що своїм голосом, а згодом, сподіваюсь, і сміхом знову, нагадуватимуть мені про неї…

хіба лиш добре прийматиму від господа, а злого ні? господь дав, господь і взяв, най буде благословенне ім’я його…

Advertisements