тріпло

2s коментарів

Спів птахів перед сходом сонця у самому даунтауні Львова більше не дивує, скрип гуми коліс об бруківку підтверджує, що скоро вставати. Буде новий день, ціла купа цікавої смішної роботи у чудовому місті.

Я у Львові, два тижні працюю усним перекладачем на школі розмовної англійської мови. Навіть з огляду на те, що співорганізатором заходу з львівського боку виступила баптистська церква «гаражного» типу, а вчителями є виключно представники протестантських церков, ця робота цікава. Цікава, бо купа нових людей, а нові знайомства для людини, що переважну більшість часу проводить над перекладом нудної літератури у своєму мило облаштованому офісі у вітальні — то немов ковток свіжого повітря. А гаражні баптисти і вчителі-протестанти мене не дуже зачіпають, позаяк щире бажання робити добро і нести практичну користь людям не задля PR’у, а просто так, з переконання — то річ варта, яке б саме переконання до того людину не спонукувало. І знаючи роботу цієї школи вже багато років (декілька раз перекладав у Рівному, і колись у Хмельницькому), я певен, що десь так воно і є. А той мінімум проповіді (ну бо протестант, аби бути справжнім протестантом, не може не проповідувати, як айтішнік не може жити без ґаджетів, чи комік — без жартів, чи мій товариш-музикант, з яким ми вже три тижні ділимо одну кімнату — без дотепних ганебних жартів) зводиться до того, що людське життя може набути цілком нових, справжніх своїх форм, якщо в ньому знайдеться чільне місце для стосунків з Христом, і що стосунки такі — це усвідомлений тверезий вибір людини, а не частина культурної чи національної ідентичності. Тут у проповіді крапка, і сектантських закликів жодних, бо тоді школа стає піаром, а реальна практична допомога — приманкою, чого чуваки-вчителі реально прагнуть уникати, що мені як інсайдеру було приємно побачити ще декілька років тому. Звісно, потім гаражні баптисти налетять зі своїми супер-пропозиціями, і то добре і правильне, що було (чи ще буде) у проповіді (а мені, католику-неофіту, що має пристрасну любов до східної духовності, у тій проповіді заперечити нема чого), і будуть старатись переконати, що християнське життя можливе лише у контексті протестантизму, але це вже зовсім інша історія, і мене вже у Львові не буде.

Якщо раптом хтось із львів’ян читає, і після цілої купи страшних слів стало цікаво спробувати покращити своє володіння англійською, адреса цього заходу така:

м. Львів, вул. Кушевича, 1, Палац культури ім. Гната Хоткевича, сесії на 10:00, 13:30, 16:00 та 19:00.

Advertisements

…і доцьове

8s коментарів

Та, що прийшла і прийняла моїх двох старших, подарувала мені велике щастя стати татом знову. Можете радіти зі мною, друзі і знайомі, постійні читачі і випадкові перехожі! У мене дочка!!! 9 лютого о 20:40 після декількох важких годин на грудях у моєї Юльки лежало чарівне янголятко, і мені випала честь бачити, як воно з’являється у світ.

Тепер мама і дитя мають змогу лежати поряд і знайомитись ближче, Хельга і Матіас ночують у щасливих бабусі з дідусем, а щасливий і втомлений тато, відписавши у свій бложик, лягає спочивати.


PS Коли хто має рекомендації стосовно гарного і змістовного жіночого імені, ласкаво прошу висловлюватись у коментах. Результат обов’язково повідомлю.


Update (12 лютого)
Матіас (з серьйозним виглядом):    «А давайтє назавьом нашу дєвачку Зинай!»
«А почєму Зинай, синок?» (дійсно цікаво)
Матя (вигляд той самий):               «Патамушта сильна пахоже на рєзіну…»

Німа сцена, розгубленість усіх учасників розмови»… і Матька вибухає сміхом

Older Entries