…телевізора нема. Бо жаль часу, очей, дітей, кіловат/годин та сімейного спілкування. В доісторичну епоху джерелом новин слугував «Промінь» на другому каналі дротового радіо, а до того, в сиву давнину мого дитинства, усілякі зашумлені «Радіо Свободи» з «Голосами Америки» на транзисторному приймачі у бабусі, якій слухати усяке таке при дітях було не страшно, бо все одно «штунда».
У радіо найліпша принада у вільному тілі. Тілі слухача. Стоїш собі, миєш посуд, поряд бубнить приймач, і замість розчаровуватись з приводу хвилин дорогоцінного життя, що разом з помиями стікають у каналізацію, пишаєшся своєю обізнаністю і політичною підкованістю. А от за газету радіо гірше не лише тим, що у нього нічого не загорнеш, а ще й тим, що його взагалі не можна в руках тримати, його розклад чомусь з тобою не узгоджують, і часто цікаве бубнять не тоді, коли треба цибулю кришити, а коли терміновий проект… Потім настала новітня історія, за якої навіть місцеві FM станції забруднюють не лише ефір, а й тирнет, і тепер (за наявності бажання і напилка) можна автоматично записувати цікаве з інтернет-віщання, щоб послухати потім.

«Стоп!» — скажете ви. І цілком слушно. Ага, нотатка якраз про подкасти.

іконка RSS в навушниках Більше

Advertisements